Що таке дитячі страхи? З розвитком уяви дитина до 16 років починає боятися цілком невинних, на думку дорослих, речей. Страх, який зберігається надалі до дорослого життя, може перерости в серйозну фобію та відчутно знизити якість життя. Що робити батькам, якщо вони виявили, що їхня дитина відчуває страх?
Що таке дитячі страхи? Те, що здається нам незначним уваги, для дитини є реальною загрозою. Відчуття страху – це не просто разовий переляк, який минає за хвилину. Почуття страху викликає постійне занепокоєння, відчуття небезпеки та підвищену тривожність. Завданням батьків стає допомога дитині у подоланні страху, пошук причини його виникнення, прийняття та підтримка малюка, незважаючи ні на що. У розпізнаванні дитячих вікових страхів та способів їх подолання батькам допоможе курс “Путівник у світ дитячих емоцій”. Вікові страхи у дітей – серйозна тема, яку не варто залишати без уваги.
Якими бувають вікові страхи у дітей?
Дитячі страхи – які вони? Причини вікових страхів полягають в особливостях розвитку дитячої психіки в процесі дорослішання, набутті особистого досвіду та специфіці роботи нервової системи. У кожному віці створюються сприятливі психологічні умови для виникнення певного страху.
Страхи у дітей різного віку: як змінюються і як їх обробляти
До 1 року: дитина боїться незнайомих людей, гучних звуків, розлуки з матір'ю.
1-2 роки: дитина боїться бути покинутою на самоті, залишається страх незнайомих людей, незрозумілих явищ і предметів.
2-3 роки: у дітей виникає страх предметів, які швидко рухаються, машин, висоти, тварин, з'являється страх покарання та болю.
3-5 років: залишається страх покарання, з’являється страх перед вигаданими персонажами, страх розлуки з батьками, самотності, темряви та нічних кошмарів.
5-7 років: страх смерті (своєї та чужої), страх темряви, потойбічного світу (привидів), стихійного лиха, вогню, нічних кошмарів, страх перед вигаданими персонажами,
8-10 років: яскравіше проявляється страх смерті, раптового лиха, страх привидів і містики, є шкільні страхи (відповідь біля дошки, запізнення, контрольні, осуд колективу, погана оцінка, гнів вчителя).
11-16 років: страх смерті, невиліковної хвороби, стихійного лиха, нещасного випадку, страх змін і фізичних ознак статевого дозрівання, страх відкрито показати себе.
Батькам важливо вчасно звертати увагу на прояви дитячих страхів та допомагати дітям їх подолати. Маленька людина з вашою допомогою вчиться долати свою уяву та неправильні установки, більше довіряє батькам, плекає в собі впевненість у тому, що її захистять, підтримають та приймуть. Дитина дізнається, наскільки сильна вона сама в психологічному сенсі, розкриває нові можливості для розвитку і вірить у себе. Це проявляється у більшій впевненості у собі, лідируванні, ініціативності та сміливості.
Причини дитячого страху
Причини страху дітей полягають у певних подіях, психологічних або зовнішніх чинниках:
- Травмуюча або негативна подія в минулому, яка залишила глибокий емоційний слід. Дитина може злякатися поїзда, який гучно прибуває, гудка машини, гавкіта собаки, несподіваної зміни поведінки дорослого і т.і.
- Гіперопіка, тривожність та параноїдальна поведінка батьків. Знервованість мами і тата часто наслідується дитиною. Намагаючись запобігти небезпеці чи невдачі, батьки формують у дитини установку на неуспіх. "Впадеш, поранишся, потрапиш під машину, вкусить собака" – такі фрази формують страх ініціативи і знижують довіру до світу загалом. Навколо небезпека, трапиться щось погане, що б я не робив. Спостереження за реакцією батьків на події може привчити дитину до відчуття небезпеки від предмета або події, на які реагує проявом страху дорослий.
- Нездорова обстановка в родині. Агресія в бік дитини (крик, погрози, насильство). Конфліктна атмосфера та сварки між батьками, свідком яких стає дитина, є причиною недовіри до світу, агресивної поведінки у дитячому колективі, наслідування деструктивної поведінки в конфліктах. Діти вважають себе причиною розладу в сім'ї і звинувачують себе у сварках між мамою й татом. Нестабільність домашньої атмосфери призводить до втрати почуття безпеки та постійного очікування страшної події.
- Неправильне виховання теж є сприятливим підґрунтям для формування страхів. Страхи в дитячому віці виникають ще й на тлі нестачі уваги батьків, відсутності здорової прив’язаності у малюка, підірваної довіри до світу, незадоволених базових потреб дитини.
- Спостереження страшної події у житті чи екрані, залякування вигаданими персонажами (забере бабайка, з'їсть баба-яга, прийде страшний монстр). Неконтрольований доступ до відео робить дитину свідком сцен, які вона не здатна оцінити критично через вік та приймає на віру. Те ж саме стосується відеоігор та сюжетів новин. Дитина починає боятися, що все побачене на екрані реальне і може відбутися і в житті. Недотримання вікових обмежень навіть невинного на думку дорослого фільму може стати причиною появи дитячих страхів.
- Неврози та невропатії. Причиною дитячих страхів може стати реальний психічний розлад, який здатен діагностувати лише фахівець.
Психологічна допомога дитині з віковими страхами: що треба знати батькам
Пасивне очікування та відсутність валідації переживань дитини з більшою ймовірністю призведе до того, що страх переросте у реальну фобію. Вберегти дитину від негативних наслідків вікових страхів у майбутньому допоможе підтримка в їх подоланні. Як допомогти дитині, яка відчуває вікові страхи?
1. Казкотерапія.
Діти навчаються у грі, де більшу частину роботи виконує уява. У казці можна все. Якщо дитина ще недостатньо добре розмовляє, ви можете за неї вигадати казку, де дитина буде головним героєм і зустрінеться зі своїм страхом. Далі програвайте способи, які допоможуть подолати страх, зробити його смішним та безглуздим, показати його незначним та не вартим уваги. Дивіться, як реагує дитина, підбираючи слова залежно від реакції. Старшим дітям можна віддати роль автора власної казки, спрямовуючи сюжет обережними запитаннями, чим можна зарадити герою у тій чи іншій ситуації. Наприкінці казки головний герой завжди буде переможцем.
2. Гра за страх.
Розіграйте сценку, де роль страху гратиме найбільш схожий на нього об'єкт чи іграшка. Потім грайте за сторону персонажа-дитини, а за сторону персонажа-страху нехай грає сам малюк, який "лякатиме" себе самого в образі іграшки. Залежно від способів, які обирає малюк для залякування, можна визначити причину виникнення та формування певного страху. Гра за страх допоможе дитині обробити це почуття всередині та перестати його відчувати.
3. Творчість.
Страх, який набув певної форми чи зображення, можна знищити фізично. Зліплений з пластиліну павук може перетворитися на коржик або трансформуватися у безневинну круглу кульку без лап. Намальований образ страху можна залити водою або порвати на клаптики, але найкраще спрацьовує зображення дитини, яка “не боїться”, поруч зі страхом. Намагайтеся зробити страх смішнішим, але не переконуйте дитину в тому, що її страх безпідставний: нехай вона зробить це самотужки. Дрібна моторика і тактильні відчуття знімають тривожність і перемикають увагу дитини на процес, приводячи її в розслаблений спокійний стан.
4. Розмови.
Довірче спілкування допомагає вербалізувати страх, надати чіткого визначення тому, чого боїшся. Запитайте, що налякало чи лякає дитину, що вона відчуває і що хоче зробити. Як її дії допомагають зменшити страх чи захиститися від “небезпеки”. Розкажіть про свої страхи, які ви подолали, і що вам у цьому допомогло. Дітям із розвиненою уявою можна запропонувати іграшку, яка боїться того ж саме, що й вони. Залучіть її до гри і запитуйте про переживання іграшку, за яку відповідатиме дитина.
5. Запас позитивних емоцій.
Прогулянки, розваги, активне дозвілля з дитиною дарують їй позитивний досвід та гарні емоційні спогади. Головне, щоб відповідальний дорослий в ці моменти був активно залученим до процесу, а не сидів у телефоні з відсутнім поглядом.
6. Робота з фахівцем.
Дитячий психолог обов'язково має досвід роботи з віковими дитячими страхами, і знає, як правильно говорити про них з дитиною, тому мамі важливо навчитися йому довіряти та дотримуватись домашніх рекомендацій. Іноді візит до психолога є вагомою допомогою мами в роботі з емоціями дитини.
Якщо ви хочете стати більш обізнаними в природі дитячих страхів та способах їх самостійного подолання, то вам допоможе курс "Путівник у світ дитячих емоцій". Він допоможе вам навчити дитину давати собі раду зі своїми емоціями та долати свої страхи у тому числі.
