Неможливо уявити наше життя без фізичних відчуттів та інформації про світ, яку дають нам органи чуття. Такою ж важливою є інформація, яку дають нам емоції. Дитина досліджує світ не тільки пізнаючи його на дотик, смак, колір, запах і звук, але й завдяки емоціям. Емоції допомагають дитині оцінити, наскільки важливими для неї є деякі речі і до задоволення яких потреб вона прагне.
Мета переживання емоцій – виживання людини і досягнення нею щастя. І важливою складовою людського щастя є спілкування з іншими людьми. Як допомогти дитині адекватно реагувати на світ і загалом розуміти, чому вона почувається саме так, а не інакше, що з цим можна зробити? Психологія немовляти – не те ж саме, що психологія дорослої людини, але маленького розміру.
Метою відповідальних батьків є навчання дитини правилам спілкування, вирішенню суперечок і конфліктів, які неодмінно стаються, правильній реакції в небезпечній або складній ситуації, емпатії та співчуттю, розумінню емоцій і почуттів інших людей, які визначають їхню поведінку. Знаючи, як саме розвивається емоційний світ дитини, батьки навчають дітей усвідомлювати свої емоції та керувати власною поведінкою.
Важливість емоційного розвитку дітей
У ранньому віці велика увага приділяється фізичному здоров'ю малюка, відповідності середнім нормам розвитку на кожному етапі дорослішання та його нейропсихічному розвиткові. Емоційний розвиток дитини не менш важливий для маленької людини. Протягом перших трьох років свого життя дитина знайомиться з власними емоціями, почуттями та переживаннями, їх розпізнаванням та доступними способами їх вираження. Захват, радість, сум, гнів, страх – найяскравіші з дитячих емоцій, якими треба вміти керувати та розпізнавати прояви подібних переживань у інших людей.
Емоційний розвиток дитини в психології відбувається поетапно та поступово. Гармонійний розвиток залежить від залученості батьків та інших членів сім'ї, від емоційної обстановки в родині, від регулярних занять з навчання розумінню своїх і чужих емоцій. Ігрова форма навчання та постійне підкріплення позитивними емоціями допомагають малечі швидко засвоїти знання та сприяє розвитку мовлення. Погодьтеся, краще запам'ятовується те, що є цікавим чи викликає радість та сміх, ніж те, що доводиться вивчати через страх покарання чи спалах гніву.
Розвиток емоційної сфери у дітей раннього віку
Діти не одразу вміють говорити те, що хочуть нам повідомити. Вони висловлюють свої бажання, потреби, згоду та незгоду саме зовнішнім проявом емоцій. Емоційно закриті чи холодні батьки – не найкращий приклад для наслідування. Тому варто докласти зусиль, щоб показати, як можна висловлювати базовий спектр емоцій саме мімікою. Не ігноруйте й “погані” емоції, наприклад, засмучення та гнів, які часто виливаються у затяжну істерику та найбільше виснажують батьків.
Навчіть дитину способам вираження емоцій без шкоди собі та оточуючим. Діти ще не здатні контролювати себе повною мірою (певні дорослі навчаються цьому все життя, і не завжди успішно), але загалом вони охоче засвоюють нову інформацію, яку їм пропонує світ. Найпростіша для нас подія може викликати бурю емоцій у маленької людини, яку малюк ще не може контролювати. Чим менший вік дитини, тим яскравішим і тривалішим буде вираження переживань.
Увага дітей раннього віку легко відволікається іншими факторами завдяки тим самим емоціям. Хвилину потому малюк, який бився в істериці, може забути, що йому не дали облизати кота на вулиці, і весело гиготіти, спостерігаючи за тим, як голуби б'ються за шматок смачної булки.
Емоційний інтелект у ранньому віці розвивається за сприятливих для цього умов. Це і безумовна любов, і прийняття, і турбота, і увага та підтримка батьків, що б не було. Дитина, яка росте в безпечній і люблячій атмосфері, завжди має щасливий вигляд, активно досліджує світ, довіряє людям і абсолютно впевнена в собі.
Протягом першого року життя цей чинник є найважливішим для початку формування особистості людини. Саме в цей період дитину навчають доброму ставленню до оточуючих, співчуттю та доброзичливості. Тут варто дозволити дітям бути собою настільки, наскільки можливо, щоб розвиток дитини в психічному та емоційному сенсі відбувався в природному темпі. Батьки забезпечують безпечний простір для дослідження світу і пояснюють причинно-наслідкові зв'язки доступною маленькій дитині мовою.
Особливості емоційного розвитку дітей першого року
У дітей віком до 1 року можна виокремити типові особливості розвитку емоційної сфери. Емоції, які демонструються малюком, короткочасні, але й дуже інтенсивні. Незважаючи на яскраві переживання, емоційний стан довго не триває і швидко закінчується. У цьому віці дитина може миттєво перейти від негативних емоцій до позитивних, легко наслідує емоції інших дітей та дорослих. Наприклад, мовчазна стурбованість мами легко наслідується дитиною, врешті решт проявляючись у примхах, плачу без причин та поганому сні.
Що можна порадити батькам малюків віком до 1 року?
Емоційне життя дитини раннього віку вкрай насичене. Головним завданням батьків стане якісне спілкування з дитиною, щоб вона почувалася захищеною та любимою, демонструвала радість та інтерес до навколишнього світу. Батькам на цьому етапі й у майбутньому може допомогти структурований курс “Путівник у світ дитячих емоцій”.
Нехай ігри з немовлям здаються нудними та монотонними, але повірте, батьківська участь та присутність в іграх дуже важлива для його нормального розвитку.
Засмучення та дратівливість у такому віці найчастіше спричиняються відсутністю сталого режиму дня, ігноруванням потреби у відпочинку, самотністю та несвоєчасним годуванням. Створення ігрової зони з урахуванням фізичних можливостей дитини та присутність близького дорослого в зоні видимості дає йому все необхідне для самостійних ігор та почуття безпеки.
Дуже сильна емоційна відповідь стається при розриві близького зв’язку, який сформувався у дитини (наприклад, забрати її надовго у батьків, сиблінга або няні, якщо малюк проводить з ними більшість часу), різниця в патернах поведінки різних членів сім'ї і неузгодженість дій дорослих щодо догляду за ним.
Особливості та завдання емоційного розвитку дитини другого року життя
Емоційний розвиток дитини може відрізнятися вже за місяць, не кажучи вже про колосальний прогрес за рік. Дворічний малюк потребує різноманітніших умов для успішного психічного розвитку. Діти двох років вже більше демонструють зацікавленість у предметній діяльності та її успішності. Катати і терти звичайний камінчик може бути для малюка захоплюючим дійством. Тепер замість відчуттів та спостережень проявів чужих емоцій причинами сильних емоційних переживань стають взаємодії об'єктів у грі та людей, реакції оточуючих та інтерактивність предметів, несподівані моменти гри, результат діяльності.
Наприклад, дитина жваво тягнеться до нових, незнайомих чи яскравих іграшок, радіючи, якщо вдається ними заволодіти. Але ця радість може миттєво перетворитись на гнів: іграшка “не працює” так, як очікувалося. Невміння користуватися функціоналом предметів свідчить про те, що дитина не завжди здатна сама побудувати правильну взаємодію з предметом, вона потребує допомоги ззовні. Доросла людина може познайомити дитину з новою іграшкою або грою, повільно та послідовно показуючи, як можна використовувати ті чи інші предмети та як діяти у новій грі.
Демонстрація сильних позитивних емоцій підтверджує те, що дитина зрозуміла сенс гри і в неї все виходить. Часте звернення до дорослих або привернення їх уваги до своїх дій показує, що малюк чекає на схвалення і похвалу за те, що впорався самостійно.
Коли дитина сконцентрована на грі, активно взаємодіє з предметами, не демонструє агресії або захвату, то це свідчить про те, що вона цілковито поглинена новою діяльністю. Прояв позитивних емоцій і гарний настрій малюка є ознаками того, що він чудово задовольняє свою потребу пізнавальної активності.
Соціалізація теж викликає певні емоційні переживання. Боязкі і невпевнені малюки можуть прибігти до близьких дорослих, якщо поруч шумно бавляться старші діти або ж з ними контактують інші малюки.
Другий рік життя – це зародження першої соціальної комунікації з іншими дітьми, основа зацікавленості в іграх і усвідомлення задоволення як від процесу, так і від наслідків своєї діяльності.
Розвиток емоційної сфери на третьому році
Трирічне маля вже здатне здивувати дорослих яскравими переживаннями у відповідь на рольові та сюжетні ігри, чітко показати емоції під час взаємодії з однолітками та іншими дорослими. Психоемоційний стан дітей може бути тривалішим та більш стійким. Негативні емоції виникають, коли малюк не отримує бажаного або ж йому не вдається досягти того, що він хотів. Небажання миритись з існуванням правил гри, обмеженнями та заборонами виливається в бурхливій емоційній реакції.
У грі з однолітками починають діяти нові правила: дитина з прикрістю дізнається, що існують ще й інтереси та бажання інших дітей, які доведеться враховувати. Це вже не мама, яка може й поступитися. Гнів, злість і навіть агресія – емоційна відповідь на суперечки чи недосяжність дитячих бажань. Дитина демонструє фізичну агресію, бо не знає, як ще можна висловити сильний гнів. Завдання батьків – продемонструвати прийнятні способи вираження сильних переживань, які не зашкодять іншим і не призведуть до руйнувань.
У віці 3 років емоційна сфера дитини поповнюється естетичними переживаннями: дитина стає здатною сприймати гармонію кольорів, предметів та звуків.
Спричинити радість може музика, яка сподобалася, і навіть просто яскрава квітка. Діти можуть почати звертати увагу на одяг та намагатись прикрасити себе привабливими для них предметами.
Одне залишається незмінним. Трирічний малюк, як і раніше, потребує підтримки, уваги та схвалення з боку батьків. Здоровий емоційний розвиток дітей раннього віку залежить від близьких дорослих: їм треба навчити дітей розпізнавати нові переживання та навчати екологічним способам вираження сильних емоцій, створюючи безпечні умови любові та абсолютного прийняття. Тут батькам стане в пригоді курс "Путівник у світ дитячих емоцій", який полегшить їхню задачу з розвитку емоційного інтелекту своєї дитини.
