Коли ви тільки починаєте працювати психотерапевтом, то може статись, що згодом у вас з’являться такі клієнти, які зовсім не чутливі до звичних методів роботи класичної психотерапії. Це може поставити психотерапевта в складне становище. Що можна вдіяти в цьому випадку?
У випадку з таким клієнтом психотерапевту варто бути гнучкішим і застосовувати сучасні психологічні схеми та методи, які поєднують найкраще з усіх шкіл. Далі йтиметься саме про них.
Історія створення
У 90-х роках засновник методу схема-терапії Джеффрі Е. Янг працював у рамках напряму КПТ (когнітивно-поведінкової психотерапії) і дедалі більше стикався з випадками, коли методів лише цього підходу не вистачало для вирішення завдань клієнта. Наприклад, коли людина не має чітких порушень, але є певне внутрішнє відчуття, що в її житті щось йде не так. Або коли клієнт дає запит на роботу зі своєю фобією, проходить курс із психотерапевтом, має чіткий план роботи, все йде добре, але щойно психотерапевта поряд немає – весь прогрес та досягнення просто зникають. Сьогодні це назвали б схемою “Залежність-Безпорадність” і працювали би з більшим спектром методів і технік.
Клієнти, які мають більше проблем у структурі особистості, завжди потребували більш гнучких методів, аніж ті, які могла на той момент дати КПТ та інші напрямки.
За час свого існування цей метод психотерапії отримав як широку базу експериментальних досліджень, так і велику кількість поціновувачів цього дієвого підходу.
Хто є засновником? Засновник схема-терапії – доктор Джеффрі Е. Янг.
Що це? Схема-терапія – це модель психотерапії, яка поєднує методи роботи когнітивно-поведінкової психотерапії, елементи психодинамічного підходу, гештальт-терапії, емоційно-фокусованої терапії, експериментальних терапій та теорії прив’язаності.
Кому підійде схема-терапія?
Спочатку цю терапію було розроблено для клієнтів, з якими звичні методи КПТ не давали потрібного результату. Насамперед, це клієнти з розладами особистості, наслідками комплексної психологічної травми та зневаги до емоційних потреб в дитинстві.
Протягом 10 років різноманітні методи схема-терапії дають належний результат в роботі з такими запитами, як-от:
- тривожні розлади;
- обсесивно-компульсивні розлади (ОКР);
- межові розлади (МРО);
- нарцисичні розлади;
- посттравматичні розлади (ПТСР);
- депресії та ін.
Саме схема розуміється, як стала глибинна установка у ставленні до себе та свого життя, а також до стосунків з іншими людьми.
Дезадаптивні схеми визначаються як поширені саморуйнівні чи дисфункціональні схеми або патерни спогадів, емоцій та фізичних відчуттів, які встановлюються в дитинстві або підлітковому віці та розвиваються протягом усього життя.
Здорові схеми формуються, якщо в дитинстві задовольняються базові потреби дитини, а саме потреби:
- у прив’язаності та безпеці;
- у незалежності, компенсації та ідентичності;
- у свободі вираження своїх потреб та емоцій;
- у спонтанності, радості та грі;
- у реалістичних кордонах, самодисципліні та самоконтролі.
Схеми встановлюються в дитинстві, ми до них звикаємо, і подальше сприйняття світу відбувається через них. Саме тому так важливо навчитися розрізняти схеми, які покращують нам повсякдення, та схеми, які завдають дискомфорту та помітно знижують якість життя.
