Страх – доволі сильне переживання навіть для дорослих, не кажучи вже про дитину з її яскравою уявою. Страх потрібний для виживання: ми боїмося явної небезпеки та загрози нашому життю чи здоров'ю, тому не робимо необдуманих та ризикових дій. Але існує і деструктивний страх, який не має раціонального підґрунтя та заважає нормальному життю та розвиткові малюка. Як подолати страх у дитини, який може перерости у дорослу фобію?
Страхи у дітей: користь та шкода
З розвитком та здобуттям власного життєвого досвіду, у малюка можуть проявлятись вікові страхи, які згодом минають. Такі страхи можуть викликати відхилення в поведінці дитини, які заважають соціалізації, розвиткові та формуванню її особистості. Страх загалом викликаний почуттям небезпеки чи загрози, які можуть бути реальними чи ірраціональними.
Нормальному здоровому страху не варто заважати: можна пояснити дитині, що це почуття нормальне, воно є й у дорослих, воно допомагає нам бути в безпеці.
Однак почуття страху може і не минати за відсутності загрози, залишаючись на тлі свідомості і виснажуючи організм. Тут страх дуже нагадує тривогу, яка відчувається навіть у безпечній і спокійній обстановці і викликає фізіологічну відповідь організму, аналогічну реакції на реальну загрозу. Саме такі страхи батькам не варто ігнорувати. Як подолати страх у дітей?
Як підтримати дитину в боротьбі зі страхами?
Першим кроком у підтримці дитини стане валідація її хвилювань: визнайте реальність страху, який переживається малюком, і погодьтеся, що він, на його думку, цілком обґрунтований. Спроба допомогти дитині знеціненням переживань типу “Тут нема чого боятися, не вигадуй” тільки посилює відчуття незахищеності та руйнує довіру дітей до батьків. Можливо, причина страху дійсно смішна й безглузда, але для малюка це почуття цілком реальне. Відкритість батьків та готовність дати дитині відчуття захищеності та безпеки дуже допомагає у боротьбі з дитячими страхами.
Говоріть з дитиною, якщо бачите прояви страху чи тривоги. Погоджуйтесь з тим, що дитина злякалася і побоюється певних предметів чи явищ. Пропонуйте малюкові разом подолати страх, який вона відчуває, декількома способами. Залежно від здібностей, віку та особливостей малюка, можна спробувати казкотерапію, арт-терапію та інші техніки для боротьби зі страхом. Прибрати страх у дитини однією розмовою та демонстрацією безпідставності її побоювань не вдасться: емоційна пам'ять доволі сильна, тому дайте дитині час, щоб усвідомити та перетравити новий досвід та інформацію.
Як не допустити розвитку страхів: чого робити не можна
Батьки часто керуються власним дитячим досвідом та прикладом своїх батьків, щоб виховати дітей. Наслідування моделей поведінки та методів виховання часто призводить до циклічності деструктивних дій та повторення помилок минулого. Наприклад, звичне для багатьох залякування бабайкою або сірим вовком призводило до того, що дитина замовкала й укладалася спати, не докучаючи батькам. І одночасно починала боятися темряви і самотності, що проявлялося емоційною нестабільністю та сповільненням темпів розвитку у майбутті.
- Для здорового емоційного розвитку дітей не можна лякати малюків іншими людьми задля бажаної поведінки чи послуху. "Будеш погано поводитись, прийде поліцейський", "Не вдягатимеш шапку, захворієш і прийде лікар, щоб зробити укол", "Будеш кричати і погано поводитися на вулиці, тебе забере у мами зла тітка" та інші подібні фрази призводять до того, що дитина почувається незахищеною й покинутою, відчуваючи загрозу від названих людей.
- Хлопчиків частіше, ніж дівчаток, згідно з гендерними стереотипами, називають боягузами за те, що вони бояться чогось безглуздого, чого “чоловік не має боятися”. Для дітей така поведінка є ознакою недовіри до них та викликає зниження самооцінки. У майбутньому дитина просто не говоритиме, що її лякає чи що викликає тривогу, щоб не отримати звинувачення в боягузтві чи неспроможності від батьків. І "безглуздий" страх нікуди не зникне, негативно впливаючи на поведінку та розвиток малюка.
- Пам'ятаєте вікове обмеження у фільмах? Навіть смішну комедію з обмеженням 12+ не можна дивитися з дітьми 3-5 років: дитячий досвід та спосіб мислення ще не здатний критично проаналізувати побачене і сприймає все цілком серйозно. Багато чого з побаченого може викликати панічний страх у дитини та стійке відчуття небезпеки в реальному житті.
Як запобігти закріпленню страхів і не допустити розвитку фобії
Помилково вважається, що страх потрібний завжди: він робить дитину обережною, обачною і розсудливою, дозволяючи уникати небезпек. Це так. Але що, як дитина панічно боїться клоунів, собак, букетів, цукрової вати, темряви, вікон, лікарень, плюшевих ведмедів? І цей безневинний дитячий страх призводить до нічних кошмарів, відмови від прогулянок на вулиці і навіть істерик без видимих причин.
У такому разі батькам слід знати, як дати раду з дитячими страхами і водночас не погіршити ситуацію. У цьому батькам та близьким дитині дорослим допоможе курс “Путівник у світ дитячих емоцій”, який розповість, як позбутися страху у дітей дієвими та безпечними методами. Ефективні техніки психологічної підтримки дитини, яка чогось боїться, працюватимуть і без участі фахівця, якщо батьки розуміють природу виникнення та розвитку страху, а також послідовні у своїй підтримці дитини в його подоланні.
Як виявити страх у дитини?
Помітними симптомами страху є:
- пригнічений і нетиповий для малюка стан,
- тривожність, яка проявляється дратівливістю, агресією і навіть селфхармом (розчісування шкіри, биття головою об стіну чи підлогу, смикання себе за волосся),
- нестабільність у емоційному плані,
- панічна поведінка у відповідь на причину страху,
- уповільненість реакції, зниження здатності до навчання, погіршення соціалізації та комунікації з однолітками.
Що спричиняє виникнення фобії?
Спостереження за поведінкою дорослих у певній ситуації дає дитині своєрідне уявлення про світ. Тривожність мами може викликати недовіру до світу загалом, вселити почуття, що скрізь на нього чатують небезпека, загроза, біль. Батьки, які надмірно піклуються про дитину, можуть сформувати в неї безліч фобій невинними і логічними на їхню думку фразами: "Обережно, бо впадеш", "Не ходи, там можна постраждати", "Відійди від собаки, бо вкусить", "Не бігай по траві, там кліщі”. Знайома тема?
- Свідоме залякування вигаданими персонажами з метою маніпулювання поведінкою дитини призводить до того, що дитина сприймає невинну вигадку як реального монстра, який може завдати йому шкоди. Дитяча фантазія не має меж не лише у веселій грі, а й у створенні страшних образів.
- Відсутність самостійності через надмірний контроль та турботу батьків. Батьки, які створюють тепличні умови та все вирішують за малюка, здебільшого шкодять тим, що дитина не вірить у власні сили і починає вважати, що вона не здатна сама протистояти небезпеці чи загрозі.
- Випадково почуті фрази чи то побачені сцени та зображення не завжди сприймаються у правильному контексті. Телевізор, який постійно працює поруч з дітьми, поточними світовими новинами може перевантажити дитячу психіку, що призведе до поганого сну, ірраціональних страхів та тривожності.
ТОП-5 технік, які допоможуть вашій дитині подолати страхи та покращити самооцінку
Виявивши, що дитина відчуває страх чи має ознаки фобії, батькам варто надати їй психологічну підтримку. У боротьбі з деструктивними та ірраціональними страхами допоможуть перевірені техніки.
- Приділіть дитині увагу, прийміть та валідуйте її переживання, проявіть співпереживання навіть якщо страх ґрунтується на безглуздій та смішній причині. Дитина, яка переживає страх, шукає захист у дорослого. І дорослий має бути відкритим до такого запиту, надавши безпеку та заспокійливі обійми. Поділіться своїм досвідом у боротьбі з певним страхом, розповівши, що ви так само боялися схожих речей і змогли подолати свій страх ось таким чином. Це допомагає дитині усвідомити, що її хвилювання нормальні і вона не самотня у своїх страхах.
- Змінюйте установки страху. Якщо дитина боїться рейкового транспорту, можливо, вона злякалася гучного звуку поїзда. Покажіть, що є іграшкові потяги та трамваї, подивіться на залізничний переїзд здаля. Завданням батька буде демонстрація безпеки первісних причин страху. Намагайтеся змінити негативний досвід взаємодії з причиною на позитивний.
- Зобразіть страх і зробіть його смішним, перетворіть монстра на малюнку на безглуздого звірка, зліпіть образ страху і дозвольте дитині його розчавити, знищити. Візуалізація страху допомагає усвідомленню переживання і допомагає його позбутися.
- Казкотерапія допомагає психологічно опрацювати страх і перевірити варіанти його подолання. Нехай головним героєм буде дитина, а страх – злим монстром. Запропонуйте дитині самій обирати способи боротьби з лиходієм, стежте за її реакцією на сюжет. Розігрування сценки з іграшками, коли страх відчуває вона, а не дитина, допоможе зрозуміти, що саме лякає малюка і як можна з цим упоратися.
- Талісман від страху. “Чарівний талісман”, який захищає від усіх монстрів та небезпек, можна зробити разом із дитиною, озвучуючи, які саме властивості має амулет. Нехай талісман висить над ліжечком або гуляє разом із малюком. В якості талісману можна використати іграшку, яку слід "озвучити" належним чином. Подбайте про те, щоб у разі втрати талісмана в запасі був його “дублер”.
Боротьба з дитячими страхами – це не просто кілька разів поговорити з дитиною про причину страху та її недоцільність. Це постійна чуйна робота батьків, які дбають про психічне здоров'я свого малюка і здатні побачити прояви його страху, безумовна підтримка та відкритість до діалогу, спостережливість до змін у поведінці малюка та навчання дитини технікам подолання сильних емоцій. У цій справі свідомим батькам допоможе курс "Путівник у світ дитячих емоцій", який містить всю необхідну інформацію про особливості емоційного розвитку дітей різного віку.
