Емоційний інтелект – це те, чому варто навчитись більшості дорослих. Через особливості свого покоління, сьогоднішні дорослі не мали можливості навчитися розпізнавати, контролювати і виявляти всі свої емоції належним чином, отже, зараз не можуть навчити цьому своїх дітей. Що можна порадити батькам, які прагнуть викохати щасливу дитину, яка впевнена у правильності власних почуттів і здатна ними керувати?
Практичні поради для навчання контролю емоціями
Базовою порадою батькам є робота над собою. Як навчити дитину давати собі раду з емоціями, якщо не здатні впоратися з ними самі? Почавши з себе, ви станете взірцем поведінки, яка навчить краще за нотації та поради. Розвивайте контроль над своїми емоціями та застосовуйте стосовно себе всі поради, які даєте своїм дітям.
1. Назвіть емоції.
Щоб навчитися керувати, треба знати правильну назву кожного відчуття. Те, що відчуває дитина, може здатися вам несерйозним, проте для малюка це всепоглинаюче почуття, якому він не може дати раду. Назвавши переживання малюка та перерахувавши фізичні відчуття від емоції, ви вже допомагаєте йому усвідомити, що саме відбувається. Коли дитині чи вам здається, що емоції зараз вийдуть з-під контролю, зупиніться і поставте одне одному запитання: “Що саме я зараз відчуваю? Що зараз відбувається?”
Наприклад, дитина побачила, що чуже маля схопило його машинку. Він обурено кричить, намагається силоміць забрати машинку і готовий діяти агресивно. Скажіть за дитину: “Ти розлютився, ти не дозволяв брати свої іграшки. Що ти хочеш зробити зараз? Забрати машину? Скажімо це словами”. Усвідомлення своїх переживань і прагнення діяти певним чином, озвучування емоцій та намірів вже є початком контролю емоцій. Насамперед дитина бажає, щоб її почули.
2. Дозвіл на негативні емоції.
“Досить плакати! Припини кричати! Не бійся! Чого ти злишся!” – слова, яких дитина не повинна чути. Смуток, гнів, страх мають право на зовнішній прояв. Назвіть вголос поточний емоційний стан малюка, надавши фразі інтонацію, відповідну переживанню. “Страшно, дуже страшно. Це може налякати, ти злякався, але я поряд, я можу тебе обійняти. Можеш поплакати, це нормально, тобі скоро стане легше, я буду тут, якщо тобі потрібна допомога. Злишся, сильно-сильно злишся! Хочеться битися, кусатися, все ламати та кричати. Давай покажемо, як ми злимося?” Найпроблемніша емоція – злість, яка дуже інтенсивна і вимагає зовнішнього прояву. Запропонуйте побити подушку, загарчати тигром, щосили потупати ногами. Адекватна реалізація емоції – дуже важлива навичка в навчанні контролю.
3. Екологічний вираз емоцій.
Штовхати сиблінга через ревнощі або заздрість через те, що зараз мама приділяє увагу йому, – характерна ситуація для родини з кількома дітьми. Емоції маленьких дітей доволі інтенсивні. Маля може не розуміти, чому воно “ненавидить” сестру чи брата. Допоможіть йому зрозуміти причину агресії. “Ти хочеш, щоб мама зараз пограла саме з тобою? Ти боїшся, що мама любить тебе менше? Ти злишся, що мама довше носить на руках його, а не тебе? Поясніть, що страхи та переживання марні, але вони нормальні. Покажіть, що можна вголос сказати, що викликало смуток, агресію та образу, а не агресивно скидати ці емоції на інших.
Обговоріть, як можна собі зарадити у подібній ситуації. Як дитина воліла б висловити емоції? Як краще вчинити та як діяти не варто? Разом оберіть відповідний спосіб прояву емоції, який не завдасть шкоди малюку та оточуючим.
4. Готовність обійняти та заспокоїти 24/7.
Дитина, яка знає, що її приймуть та зрозуміють, швидше і краще вчиться долати сильні переживання. Обійми й тактильний контакт допомагають дитині заспокоїтися та пережити інтенсивні емоції. Дитина, яка впевнена в батьківській любові та абсолютному прийнятті, росте впевненою в собі та своїх почуттях.
5. Якісне спілкування.
Фізичне перебування поруч, уткнувшись у свої гаджети, не є якісним проведенням часу разом. Подивіться на свою дитину, поговоріть із нею. Щобільше ви розмовляєте про її інтереси, хвилювання, бажання, тим краще дитина сама усвідомлює власні почуття. Діліться з дитиною своїми переживаннями: розкажіть про спілкування з друзями, різні ситуації на роботі, свої почуття та дії у відповідь на події. Таке спілкування допоможе дитині впоратися з емоціями, навчить її усвідомлювати свій стан і справлятися з переживаннями навіть якщо вас не буде поруч.
Як допомогти дитині контролювати свої емоції
Коли ви кажете дитині, щоб вона поводилася нормально, навряд чи вона розуміє, чого від неї очікують. Як навчити дитину контролювати емоції, якщо вона ще надто мала? Тут їй знадобиться допомога батьків у вигляді прикладу або зрозумілі пропозиції варіантів дій. Уважне ставлення до потреб дитини, турбота про почуття, повага до її бажань закладають основу для здорової самооцінки. Навчаючи дитину розпізнавати та адекватно проявляти свої емоції, ви вчите її їх контролювати. Демонструючи особистим прикладом, як люди діють у різних ситуаціях, ви навчаєте дитину загальноприйнятим правилам спілкування з іншими. А це обов'язково дає розуміння, що саме і чому ми відчуваємо, як з цим можна впоратися. Як допомогти дитині дати собі раду з емоціями, розповість курс “Путівник у світ дитячих емоцій”.
У ранньому віці ви стаєте голосом дитини: озвучуєте її переживання та бажання, пропонуєте спосіб прояву сильних почуттів. З розвитком мовлення, ви надаєте дитині правильні слова для визначення почуттів, пропонуючи висловити їх прийнятним чином і зупиняючи агресивну і руйнівну поведінку. Діти швидко вчаться, і ви незабаром побачите, що ваші зусилля дають приголомшливий результат.
Як допомогти дитині впоратися зі стресом та тривогою
Стресові ситуації важкі для дітей так само, як і для дорослих, різниця тільки в причинах переживань. Нервове потрясіння, розчарування та образа через несправедливість світу можуть викликати у малюка стресовий стан та почуття тривоги. Підтримка батьків та їхнє прийняття допомагають малюкові пережити складний стан та за допомогою батьків обрати варіант поведінки для подолання стресу, невпевненості та тривоги. Головним акцентом у цій ситуації стане атмосфера безпеки, любові та довіри в родині. Підтримка батьків полягає в тому, щоб допомогти проговорити складну ситуацію, зробити висновки, спланувати подальші дії і показати, що дитина не залишається сам на сам із проблемою: ви подолаєте всі неприємності разом.
Тривожні стани можуть тривати довше, аніж короткочасні емоції, які виникають імпульсивно. Стійке відчуття тривоги може спричинятись зовнішніми подіями. Розмова з дитиною про те, що вона відчуває і що думає про те, що відбувається, допоможе виявити причину тривоги, розібрати її або пояснити незрозумілі для дитячої свідомості події. Наприклад, тривогу і страх смерті може викликати те, що дитина побачила, як мама наносить на голову фарбу для волосся, і потім додумала, що це така хвороба, від якої помирають. Якими б смішними не були причини, варто з повагою ставитися до всіх переживань малюка.
Як навчити дитину висловлювати свої емоції без агресії
Цілком природне бажання під час гніву – кричати, бити та кидатися предметами. Гнів є сильним переживанням, яке штовхає до необдуманих дій. Щоб запобігти небезпечним проявам агресії, терпляче і послідовно пропонуйте виразити сильне почуття нешкідливим способом: чітко і голосно повідомити, що дитина зараз відчуває, потупати ногами, сильно поплескати в долоні, голосно погарчати, побити подушку. Таким чином знижується ступінь інтенсивності емоції та з'являється можливість вийти із зони конфлікту і навіть словесно вирішити ситуацію.
Вчіть дитину ловити початок роздратування чи гніву, щоб встигнути скоригувати поведінку до того, як гнів стане сильним. Після запитання: “Що ти зараз відчуваєш?” має слідувати інше: “Що з цим можна зробити?” Обговоріть ситуації з мультиків, книг та повсякденного життя, пропонуючи варіанти вирішення конфліктів та попередження незворотних дій.
Як навчити дитину розслаблятися та заспокоюватися
Допомагаючи дитині заспокоїтись, екологічно висловити емоції та пережити складний стан, батьки вчать її справлятися з емоціями самостійно. Тут важливим моментом стає розуміння дитиною того, що вона завжди може звернутися по підтримку та допомогу до інших людей.
Створення люблячої та безпечної атмосфери допомагає дитині швидко перейти від негативних емоцій до позитивних: адже вона впевнена у тому, що матиме підтримку. Це дозволяє не застигати у стресовому стані надовго, а діяти таким чином, щоб легше пережити тривогу та стрес.
Навчіть дитину відволікатися від ситуації, яка може її засмутити, уявляючи безпечне місце, яке викликає у неї радісні почуття. Така здатність робить дитину емоційно стійкою, сприяє розвитку соціальних навичок, покращує пам’ять та здатність до навчання загалом.
Покажіть, як можна викликати почуття радості та щастя. Турбота про інших приносить людині радість: батьки відчувають позитивні емоції, піклуючись про дитину, граючи з нею та проводячи час разом. Дитина радіє, коли піклується про домашнього вихованця, грає з сиблінгом або доглядає рослини у дворі.
Заспокоїтися і розслабитись допомагає прогулянка пішки або інша фізична активність, розмова з другом або справа, яка займе руки. Поганим варіантом є гаджети, які можуть посилити пригнічений стан.
Дитина відчуває свою цінність, якщо впевнена в тому, що її приймуть і зрозуміють такою, якою вона є. Зниження кількості стресових ситуацій та створення позитивного емоційного фону і атмосфери безпеки дозволяють дитині ефективно навчатися, пізнавати світ та розвивати свій емоційний інтелект. Прислухайтеся до дітей та поважайте їхні почуття і потреби, щоб допомогти їм розвинути вміння контролювати власні емоції.
