Як допомогти дітям розвинути емоційну стабільність

Попереднє покоління дуже недооцінює значущість емоційного інтелекту. Діти, які були змушені самостійно розбиратися в своїх хвилюваннях і почуттях, виростають в емоційно незрілих дорослих. А люди, які не вміють визначати свої емоції і розуміти переживання інших, часто наслідують нездорові патерни поведінки своїх батьків і відчувають почуття емоційної самотності. Батьки, які не хочуть, щоб їхні діти повторювали цикл нещасливих патернів, і виросли щасливими, вивчають психологію, розвиваються самі і прагнуть розвинути в своїх дітей емоційну стабільність.

Історія Семмі

Семмі навчався у 5 класі, і його домашнім завданням був вибір коледжу, до якого він вступатиме за кілька років. Вибір коледжу при цьому має бути обґрунтований не лише його бажанням, але й вимогами до абітурієнтів, вартістю вищої освіти, унікальністю саме цього закладу. Внаслідок такого не відповідного віку і свідомості дитини навантаження, Семмі зазнав сильного стресу і вдома впав в істерику.

Для дитини його віку життєвою метою є не вступ до коледжу, а проходження рівня у комп’ютерній грі, будівництво ще вищої вежі з лего та перемога у поєдинку з братом. Цілком нормально, що тема коледжу взагалі не займає думки п’ятикласника, який живе сьогоднішнім днем і здатний планувати лише найближче майбуття.

Школи навчають дитину стандартизованому мисленню і не підтримують творчого підходу до виконання завдань. Для системи освіти важливіша сама оцінка, аніж емоційна стабільність і благополуччя дитини. Внаслідок такого підходу діти не розвиваються в психологічному сенсі і не знають, як дати собі раду з сильними емоціями, як контролювати гнів, протистояти булінгу, бути впевненим у собі та мати здорову самооцінку. Тому завданням батьків стає емоційний розвиток їхньої дитини.

Що таке емоційна стабільність

Емоційно стабільна дитина є доброзичливою, чуйною, має високу самооцінку, впевнена в собі, націлена на результат і здатна зберігати спокій у стресовій ситуації.

Як дитині знайти емоційну стабільність, якщо вона пізнає світ загалом через власні емоції? Розвивати емоційний інтелект та вчити дітей користуватися інструментами для контролю і проживання своїх емоцій. Дорослі здатні самостійно або за допомогою фахівця розвинути свій емоційний інтелект, а потім навчити цьому і своїх дітей.

Як проявляється емоційна нестабільність?

Емоційний інтелект не розвивається без показового прикладу або свідомих зусиль. Через незрілість певних структур головного мозку, діти найбільш яскраво демонструють світові, що таке емоційна нестабільність.

Ознаки емоційної нестабільності:

• безрозсудна поведінка,
• нездатність впоратись із викликом або стресом,
• невміння розпізнавати свої та чужі емоції,
• імпульсивні вчинки,
• саморуйнування і агресія до оточуючих,
• тривалий період перебування під впливом сильної емоції.

Як допомогти дітям розвинути емоційну стабільність? Це стає важливим завданням для свідомих і відповідальних батьків. Щоб розуміти свою дитину і вміти розпізнавати й контролювати свої та її емоції, розібратися, що таке близькість, та побудувати її з власними дітьми, можна пройти корисний курс “Путівник у світ дитячих емоцій”, який буде корисним як батькам, так і їхнім дітям. Курс розповість, як покращити емоційну стійкість дитини, та дасть батькам ефективні рекомендації.

Як розвинути емоційну стабільність у дітей?

Як не банально, але одним із найбільш ефективних способів розвитку емоційного інтелекту в дитини є спілкування:

• розмови про ситуації й інтереси дитини,
• якісно проведений час разом,
• допомога у побудові внутрішньої опори.

Розуміння того, як дитині стати емоційно стійкою, підкріплюється мотивацією батьків виховати успішну людину, яка буде здатна побудувати здорові взаємини з іншими людьми, досягти успіху в кар’єрі і взяти на себе відповідальність за своє щастя.

Загалом можна дотримуватись 10 базових правил для розвитку самоконтролю та самосвідомості дитини в плані сильних емоцій. Гнів, злість, заздрість, смуток, розчарування – зовсім не погані емоції, але досить сильні, щоб викликати непереборне бажання діяти чи ж навпаки, припинити рухатися до мети. Та не завжди бездіяльність чи певна дія безпечні і припустимі.

1. Вчіть дитину будувати та підтримувати близькі взаємини з однолітками, щиро цікавитися життям і інтересами інших людей, проявляти емпатію і вміти дружити. Розпитайте дитину, чи має вона друзів, а раптом ні, то допоможіть їй потоваришувати з цікавими їй дітьми в школі. Важливо підтримувати довірчі відносини і всередині родини: особистий приклад завжди вчить краще повчальних лекцій. Емоційна стабільність міцнішає, коли дитина знає, що в неї є підтримка й прийняття від інших людей.
2. Від почуття безпорадності і непотрібності допомагає вміння допомагати іншим. Тільки знання, що ти здатен допомогти іншим, збільшує впевненість у собі та своїх силах. З боку батьків, ви можете знайти для дитини відповідну віку волонтерську діяльність на регулярній основі.
3. Навчіть дитину піклуватися про себе: стежити за харчуванням, фізичною активністю та повноцінним відпочинком. Запровадивши здорові ритуали у звичку, ви подаруєте дитині надійну основу для щасливого життя в майбутньому і сформуєте стресостійкість.
4. Вміння перемикатися і знаходити собі заняття, щоб відволіктися від нав’язливих думок, є потужним інструментом самодопомоги у разі тривоги, надмірного хвилювання, агресії чи смутку. Випадково підслухана розмова, тривожні новини, лякаючий факт із мережі, неприємний інцидент із другом можуть стати причиною тривалих нав’язливих думок. Вміння абстрагуватися від проблем добре допомагає у формуванні емоційної стабільності.
5. Дотримання зрозумілого та стабільного режиму дня дає дітям відчуття передбачуваності, а отже, й безпеки. Для дитини вкрай важливо навчитися планувати свої нові заняття і вносити їх в поточний усталений графік. Це буде корисним внеском до вміння грамотно організовувати свій час. При повній зайнятості дитини простежте, щоб у неї був відпочинок чи вільний час, коли вона може сама обрати собі гру чи заняття. Подібний метод важливий не лише під час навчання у школі, а й у коледжі. Це добре розвиває творче мислення та позбавляє нудьги.
6. Позитивне мислення та сприйняття себе дає дитині впевненість у собі та у своїх рішеннях. Нагадуйте, які труднощі дитина подолала у минулому, зверніть увагу на те, як вони підготували її для нових викликів. Важливо вміти дивитись на себе з гумором і концентруватися на позитивних моментах.
7. Допомога в самопізнанні дозволяє відволіктися від тривоги та суму і звернути увагу дитини на те, як її вчинки та вибір проявляють її внутрішні якості. Обсудіть разом, які знання дитина одержала з певного досвіду. Емоційно стійка дитина постійно розвиває розуміння себе як особистості.
8. Об’єктивний погляд на події та віра в краще допомагає дитині пережити травмуючі події. Через вік дитина може не мати бачення майбутнього за межами кризової ситуації, тому завданням дорослого стане показати їй, що важкі події проходять, і їх можна пережити, якщо вірити в краще і бачити позитивні моменти навіть у скрутні часи. Завдяки такій навичці психіка не потерпає від тривалого стресу, тому що перемикається на довгострокову перспективу.
9. Гнучкість мислення і поведінки. Впевненість у завтрашньому дні дає почуття безпеки та стабільності. Але водночас дитині важливо пояснити, що зміни також є нормальним явищем. Незвичні події, зміни в знайомій обстановці або у взаєминах проживаються легше, якщо усвідомити, що і сама дитина може змінювати своє до них ставлення. Неможливість здійснення омріяного змушує змінювати свої плани на реалістичніші. Подібна гнучкість мислення і адаптивність є важливим показником емоційної стабільності дитини.
10. Вміння фокусуватись на кінцевій меті своїх зусиль. Навіть невеликий крок в її напрямку наблизить потрібний результат. Вклад батьків тут полягає у моральній підтримці та валідації докладених дитиною зусиль. Акцент на позитивних моментах процесу руху до мети дає більше ентузіазму, ніж увага до невдач. Віра в себе будується на безлічі дрібних особистих успіхів і дає сили далі рухатись уперед. Для маленьких дітей об’ємне завдання або велику мету можна розбити на послідовність малих дій та заохочувати їх до виконання похвалою. Доросла дитина потребуватиме розбору можливих складнощів, з якими вона може зіткнутися дорогою до мрії.

Як з дитини виростити емоційно стійку людину?

Дитина має спілкуватися не лише з батьками та дорослими, але й з однолітками, щоб “тренувати” свої навички спілкування, мати наочний приклад різної поведінки, бачити наслідки своїх і чужих рішень, слів і вчинків. Саме дорослий несе відповідальність за довірче спілкування і увагу до поточного емоційного стану дитини. Докладіть зусиль зараз, і згодом ви побачите результат, гідний батьківської гордості.