Для непідготовленої людини раптова дитяча істерика може бути дуже стресовою подією. Коли маленька дитина не отримує бажане, її фрустрація проявляється у сильній емоційній реакції крайнього нервового збудження. Часто це виглядає як гучний плач та крики, падіння на землю, вигинання спини на руках і навіть биття головою об стіну чи підлогу. У такі моменти дитина не здатна самотужки впоратися з сильною емоцією і почути якісь слова батьків: вся її істота поглинена прикрістю, гнівом, образою та розпачем.
Істерики тоддлерів – це не наслідки поганого виховання або маніпуляції, дитина ще не здатна на такі складні дії. Те, що називають маніпуляцією, є засвоєним шаблоном поведінки, який стійко закріпився, коли батьки дозволили йому сформуватися. Істерика – цілком природне явище, яке демонструє незрілість дитячої нервової системи. Малюк переживає емоцію, відчуває її фізично, але водночас не володіє техніками для її подолання та самоконтролю.
Завданням батьків стає забезпечення безпеки дитини та оточуючих під час істерики, захист дитини від “доброзичливих” людей та збереження власного спокою (завдання із зірочкою). Істерика не триватиме вічно, треба лишень терпляче перечекати її піковий стан, після чого відновити контакт, пожаліти, зрозуміти і прийняти почуття дитини.
Як впоратися з істерикою у дитини: корисні поради для батьків
Вибір способу допомоги дитині під час істерики залежить від віку малюка. Отже, як припинити істерику у дитини?
Дитина віком 1-2 років потребує фізичної присутності близької людини. Не треба нав'язуватися з обіймами чи спілкуванням, поясненнями та розумними словами. Дитина до двох років виявляє фрустрацію досить інтенсивно, але недовго. Коли дитина прийде до тями, запропонуйте обійми або якесь цікаве заняття. Емоційний стан малюка не триває довго: за 5 хвилин дитина буде поглинена новою забавою і весело сміятися, забувши про прикру подію.
Діти віком від 2 років також піддаються подібним технікам подолання істерики. Але то не завжди. Дитині 2-4 років допоможе спокійний уповільнений голос дорослого. Кажіть, що завгодно: від озвучування почуттів дитини та їх валідації до опису цікавого заняття, яке на нього чекає згодом.
У 5-6 років дитина вже здатна сама сказати, чого вона хоче і чому засмучена. Для цього треба будувати довірчі взаємини та спілкуватися з малюком, доводячи, що вам можна довіряти і ви його завжди приймете, що б не трапилося. І навіть у цьому віці дайте дитині право на істерику, забезпечуючи їй доступні та прийнятні способи вираження сильних емоцій. Після того, як істерика закінчилася, не треба повертатись до події. Повторне відтворення ситуації закріплює істерику як патерн поведінки.
Психологічна допомога дитині під час істерики: поради та рекомендації для батьків
Легше запобігти істериці, аніж її зупинити. Але запобігати її будь-якою ціною і потуранням капризам не можна. Базова порада стосується не дитини, а батьків: зберігайте спокій і не накручуйте себе, зважайте на малюка і на себе, а не на думку оточуючих про вас на підставі “поганої” поведінки дитини. Не трактуйте істерику як спробу дитини маніпулювати вами чи чинити на зло: зараз дитина просто переживає сильну емоцію.
Ефективні способи заспокоїти дитину під час істерики:
1. Ігнорування.
Істерик без глядачів не буває. Не варто плутати ігнорування з байдужістю: істерика – крик про допомогу, сигнал про те, що дитина більше може самотужки впоратися зі своїм станом. Ваш спокій та запобігання небажаним діям, пропозиція допомоги, мовчазне перебування поруч є дієвими інструментами, щоб дати психіці дитини розрядитися та знову вийти на контакт. Ігнорувати істерику означає не виконувати будь-яку дитячу вимогу в обмін на хорошу поведінку.
Істерика у дитини в магазині з падінням на підлогу – класика для трирічок. Не виконуйте вимог, створіть безпечний простір для малюка та перечекайте істерику. Ваш спокій – запорука успіху. Можна купити дитині іграшку, яку вона хотіла, наступного разу, якщо істерика не повториться. Це вчить дитину домовлятися та ставити вимоги у спокійній манері, а не з демонстрацією гніву.
Коли істерика трапилася у малюка у віці від 1 до 2 років, то тут йому потрібна допомога. Ігнорування засмутить дитину ще сильніше. Відволічіть і обійміть малюка, йому зараз дуже потрібна ваша підтримка.
2. Усунення причини істерики та захист від впливу інших.
Легше заспокоїти або відволікти дитину, якщо в полі зору немає причини, яка спричинила вибух обурення. Вивести (або навіть винести на руках) з магазину, стати спиною до “добрих” людей, які погрожують забрати його від поганої мами або соромлять за жахливу поведінку. Ваша присутність, спокійний голос, пропозиція обіймів спрацюють швидше, ніж власний прояв гніву та замовкання дитини від страху перед покаранням.
3. Контейнування.
Називайте і валідуйте стан дитини, обговорюйте її бажання та вимогу, яку неможливо виконати. Показуйте, що ви чуєте та розумієте її засмучення. Пропонуйте обійми або, якщо обійми збільшують ступінь збудження, не давайте іншим жаліти чи торкатися малюка, будьте поруч у зоні доступності. Привертайте увагу до наступних подій та дій, які викликатимуть інтерес дитини.
Як керувати істериками у дитини: поради для батьків
Незначна подія може вмить спровокувати істерику. Коли очікування дитини не виправдовуються, запускається емоція гніву, яка переростає у крик, плач, фізичну активність та руйнування всього довкола. У такі моменти пропонуйте допомогу та запитуйте, як би дитина хотіла вчинити або що хотіла б отримати. Мабуть, він хотів почистити банан сам. Можливо, йому не вдалося намалювати задумане. Здається, він очікував, що кашу та котлету покладуть на різні тарілки. Причина може бути безглуздою на вашу думку, але емоційна відповідь завжди реальна: не знецінюйте дитячі відчуття і і не забороняйте дитині переживати фрустрацію.
- Дитина може стати дратівливою, примхливою і незговірливою, якщо втомилася, голодна, захворіла або пережила насичений і сповнений вражень день. Як зупинити примхи дитини в такому випадку? Тут допоможе лише задоволення фізіологічної потреби: їжа, відпочинок, сон, повернення додому. Знаючи ймовірні причини істерик, можна заздалегідь уникнути подібного стресу для себе та дитини.
- Дайте дитині відчуття контролю за ситуацією: замість потурання істериці пропонуйте їй вибір без вибору. Якщо вона не хоче їсти суп, запропонуйте те, що є замість супу і влаштовує вас в якості обіду. Давати солодощі, яких вимагає малюк, точно не варто.
- Домовтеся. Дитина віком від 4 роки вже здатна погоджуватися на компроміси. Небажання їхати до лікаря можна компенсувати обіцянкою прогулянки улюбленим парком опісля. Слідкуйте, щоб договір був вигідним і йому, і вам, інакше це буде маніпуляцією, яка призведе до втрати дитиною довіри до батьків.
- Погоджуйтесь, але не робіть. Дитина вимагає іграшку? Погодьтеся, що іграшка гарна. Запитайте, як він із нею гратиме? А яким чином братиме участь решта іграшок? Чому жовта, а не синя? Питаннями підводьте думку до потрібної вам альтернативи, не відмовляючи дитині прямо.
Як допомогти дитині, яка не може контролювати свої емоції
Усі діти народжуються зі своїм типом нервової системи. Що спрацює з однією дитиною, буде неефективним з іншою. Батьки методом спроб і помилок підбирають свій спосіб, який допоможе дитині контролювати свої емоції.
Діти, які часто і швидко впадають у стан сильного гніву або засмучення, не знають, як зменшити силу поточних емоцій. Як купіювати дитячу істерику? Ваша допомога полягає в навчанні дитини дихальним технікам. Покажіть, як відчувається кожна емоція. Злість починається з насуплених брів, стискання кулаків та бажання кидати предмети та штовхатися. Навчіть її "ловити" момент злості і голосно казати: "Я зараз лютуватиму!" Якщо вона відчуває, що бажання битися нікуди не поділося, то можна навчити її сильно тупотіти ногами, як слон, стрибати, як кенгуру, гарчати, як лев. Випустивши гнів таким чином, дитина дає вихід емоції і може адекватно повторити своє прохання або заявити про невдоволення.
Вправи та техніки для допомоги дитині під час істерики
Дитина, яка вже перебуває в істерику, потребує вашої допомоги, співчуття та підтримки. Як допомогти дитині заспокоїтись? Для того, щоб дитина зрозуміла, що треба робити, слід у спокійному стані відпрацювати кілька прийомів. Наприклад, глибокі вдихи та видихи, щонайменше 10 разів. Знайти подушку і побити її щосили. .Спробувати швидкий біг на місці і гарчання. Кожній дитині підійде щось своє. Як припинити дитячі істерики в більшості дітей?
- Контейнуйте. Проговоріть та прийміть почуття дитини, погодьтеся з резонністю її переживань. Будьте поруч, покажіть, що ви співчуваєте і вам не байдуже. Намагайтеся не заразитись емоціями, не приймати на свій карб образливі вигуки та звинувачення: це говорить емоція, а не розум. Будьте поруч стільки, скільки потрібно для того, щоб дитина заспокоїлася. Зазвичай вистачає 15-20 хвилин. У поодиноких випадках і за наявності причини засмучення істерика може тривати до 40 хвилин.
- Запропонуйте варіанти вирішення ситуації. Запитайте, як ви можете допомогти, щоб дитині покращало?
- Зберігайте спокій і не квапте дитину. Прохання припинити плакати та почати щось робити доведуть малечі, що її дитячі переживання та бажання не важливі, що її почуття неприйнятні та недоречні. Сильні емоції не тривають довго. Дайте дитині час розрядитися.
- Підтримайте дитину, коли вона трохи заспокоїться. Якщо причина сліз криється у вашій відмові виконати бажання малюка, то це не означає, що ви скасуєте своє рішення. Дитина може плакати через те, що не може змиритися з відмовою, тому ви цілком можете поспівчувати та підтримати. Цей прийом вчить дитину емпатії та прийняттю.
Як підтримувати дитину під час емоційного стресу
Ви не стаєте поганими батьками, коли дитина часто впадає в істерику і отримує засуджуючі погляди перехожих. Якщо ви не можете самі дати собі раду зі своїми емоціями і хочете просто будь-якими засобами припинити крик і плач, то в такому разі слід насамперед допомогти собі. Усі техніки керування емоціями, які рекомендуються для дітей, працюють і з дорослими: дихання, заземлення, усвідомлення своїх поточних почуттів та бажань. Тільки спокійний дорослий, який упевнений у правильності своїх дій, здатен поставити в пріоритет безпеку дитини та допомогти їй пережити емоційний стрес.
Забезпечте безпечний простір, за необхідності виведіть дитину із зони конфлікту або подалі від причини, яка викликала істерику, назвіть, валідуйте та прийміть її переживання, запропонуйте обійми і варіанти вирішення проблеми.
Як навчити дитину керувати своїми емоціями, щоб знизити ймовірність істерик
Люди, які зростали з емоційно відстороненими батьками, часто не можуть зрозуміти емоційні потреби своїх дітей. Щоб допомогти свідомим батькам навчити дитину керувати своїми емоціями, було розроблено курс “Путівник у світ дитячих емоцій”. Батьки можуть скористатися знаннями, щоб розвинути свій емоційний інтелект і допомогти його розвиткові у дитини, а можуть просто жити далі і сподіватися, що дитина просто переросте і сама зрозуміє, як треба виражати та проживати свої емоції.
Сильних істерик згодом поменшає з дорослішанням малюка, але це не означає, що дитина навчиться правильних установок і моделей поведінки в емоційно складних ситуаціях самотужки. Від батьків залежить, якого досвіду набуде дитина під час переживання чергової істерики: корисного, який навчить її дієвим способам впоратися з емоцією, або деструктивного, який закладе установку "твої емоції не важливі" або "бажане отримує лише той, хто кричить голосніше". Допоможіть своїй дитині безболісно та ефективно пройти цей складний етап розвитку її нервової системи.
