Як часто у вас в голові виникають думки: "Я надто дурна, щоб розібратися в цій темі", "У мене такий страшний ніс, кому я з ним потрібна?", "Я не можу піти на танці, у мене недостатньо ідеальна форма" і т.д. Почуваєте себе поганою людиною, постійно думаєте, що робите все неправильно, недостатньо, щоби щось заслужити.
Насправді це ваш внутрішній критик, підступний голосочок у голові, який стопорить ваш розвиток та реалізацію. Він дуже впливає на самооцінку та адекватне сприйняття себе та заважає вам жити повноцінно.
У цій статті ми розберемо, звідки береться внутрішній критик та як жити з ним у гармонії.
Хто такий внутрішній критик?
Внутрішній критик - це внутрішній голос, який критикує, засуджує та сумнівається у собі та своїх діях. Він каже нам, що ми робимо щось не так, що ми недостатньо хороші, розумні чи успішні. Внутрішній критик може бути дуже суворим і критичним по відношенню до наших вчинків, думок і почуттів.
В одних ситуаціях він може бути корисним, оскільки стимулюватиме вас працювати над своїми слабкими сторонами і ставати краще. А з іншого – він може занурити вас у море комплексів, які непомітні оточуючим. Повірте, горбинку у себе на носі бачите тільки ви і ваш внутрішній критик, а люди довкола ніколи не помічали її існування.
Як формується внутрішній критик?
Звичайно, внутрішній критик не з'являється сам, існує безліч можливих причин його формування. Наприклад:
- Часта необґрунтована критика з боку батьків. Тоді у дитини формується розуміння, що вона все робить неправильно, стає пасивною і невпевненою у собі.
- Порівняння з іншими дітьми. Як часто вам казали: "Ось Настя контрольну на 12 написала, чому вона може, а ти ні?" У картині світу батька це має мотивувати дитину ставати краще, але насправді це працює якраз навпаки. Дитина починає думати, що вона не ідеальна для своїх батьків і їхню любов потрібно заслужити. І в гонитві за цією любов'ю дитина знову натикається на критику, що тягне за собою проблеми із самооцінкою та самоцінністю.
- Часті сварки батьків на очах у дітей. У дітей часто формується помилкове враження, що батьки сваряться, бо дитина зробила щось не так. Це призводить до постійного почуття провини, страху прояву себе тощо.
- Недостача чи відсутність безумовного кохання. Коли дитині не кажуть, що її люблять просто так, її не підтримують, не кажуть, що вона цінна, повторюється ситуація, в якій любов потрібно заслужити і внутрішній критик уже стоїть готовий до самоз'їдання.
У яких ситуаціях він активізується?
Внутрішній критик проявляється у певні моменти життя не просто так. Можна сказати, що за допомогою нього наша психіка у своєрідній манері намагається:
- Захиститись;
- Проконтролювати;
Захист: "Я краще заздалегідь себе покритикую, зате якщо потім хтось це зробить, мені буде не так боляче і погано".
Контроль: "Я покритикую себе, щоб передбачити найгірші сценарії, зате потім буде легше."
Загвоздка в тому, що передбачити та проконтролювати все просто неможливо, ми лише витрачаємо свій дорогоцінний ресурс та час на самокопання.
Як працювати із внутрішнім критиком?
У моменти психологічної нестабільності чи тиску людина може повірити своєму внутрішньому критику. Важливо розуміти, які сторони у вас об'єктивно слабкі, а в яких випадках ви накрутили себе і говорите словами своїх комплексів або інших людей, які вас колись травмували.
Тому дуже важливо працювати з цим їдким голосом у вашій голові і так само критично ставитись до нього. Як це зробити?
1. Перший крок до вирішення будь-якої проблеми – її усвідомлення. Вам потрібно визнати наявність внутрішнього критика, він - частина вас, з якою ви повинні будувати нові відносини. У цьому вам може допомогти кваліфікований фахівець, або якщо ви сумніваєтеся, що готові до терапії, можна почати з онлайн-курсів з цієї тематики.
2. Відслідковувати, що вам каже критик і в яких ситуаціях. Можете вести щоденник думок, він допомагає впорядкувати те, що вариться в голові і потім можна це легко застосовувати в терапії з фахівцем, так як ви не забудете про ситуації і свою реакцію на них.
3. Практика самоспівчуття - гарний спосіб завести внутрішнього друга на противагу критику. Не плутайте самоспівчуття із жалістю до себе, хоч за звучанням ці терміни схожі, вони суттєво відрізняються.
Жалість до себе - перекладання відповідальності за свої емоції з себе на обставини, людей та інші зовнішні чинники. “Через своє начальство я постійно почуваюся жахливо, які ж вони несправедливі!” - Приклад такої позиції.
Самоспівчуття ж приймає, що вам непросто, ви відчуваєте певні емоції, але не йде розвивати цю думку далі в деструктивне русло. “Тобі непросто, я розумію, чому ти злишся. Давай охолонемо і придумаємо, що з цим робити”.
Висновок
Подолання негативного впливу внутрішнього критика вимагає багато часу та зусиль, але це гарантовано зробить ваше життя кращим. Ви можете прийняти та полюбити себе, стати своїм найкращим другом, зможете вибудовувати здорові стосунки з оточуючими. Примирення з внутрішнім критиком – перший крок до впевненості собі та внутрішньої гармонії.
